Автор фото, Sandy Huffaker for The Washington Post via Getty Images
Підпис до фото, “Нам усім слід більше рухатися. Це те, на чому я не втомлююся наголошувати”, – каже 71-річний Ерік Топол
Коли кардіолог доктор Ерік Топол уперше зустрівся з 98-річною пані Л.Р. на медичному прийомі, дещо привернуло його увагу.
Він побачив, що з нею не було жодного родича, й запитав, як вона дісталася до медичного центру.
“Вона приїхала за кермом сама, – розповів він BBC. – Я скоро дізнався набагато більше про цю надзвичайно життєрадісну й здорову жінку, яка живе одна, має широке коло спілкування, але водночас цінує самотність”.
Доктор Топол – засновник і директор Інституту трансляційних досліджень Скриппса, відомого медичного наукового центру у США – побудував успішну кар’єру як науковець і письменник.
Його останні дослідження присвячені тому, чому деякі з нас живуть довше та здоровіше за інших.
Skip Найпопулярніше and continue readingНайпопулярніше
End of Найпопулярніше
Доктор Топол застерігає від віри в міфи та псевдонауку, зокрема в “антивікові добавки, ефективність яких не підтверджена жодними даними, а також у процедури й терапії, які продають без будь-якого [наукового] обґрунтування”.
“Можливо, колись у нас з’явиться чарівна пігулка [щоб добре старіти], але поки її немає. І навіть близько немає”, – каже він.
То в чому ж науково підтверджені секрети здорового старіння?
Роль генетики
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Висновки вчених показують, що генетика може відігравати меншу роль, ніж вважали раніше
Ще у 2007 році доктор Топол і його команда понад шість років займалися секвенуванням геномів приблизно 1 400 людей у США віком понад 80 років, які не мали серйозних проблем зі здоров’ям.
“Знайти таких людей дуже складно: вони ніколи не хворіли [на серйозні чи хронічні захворювання], не приймають [довготривалих] ліків і старші за 85 років”, – каже доктор Топол.
Під час вивчення цієї групи, яку дослідники назвали “суперстарцями”, команда не знайшла в їхній генетиці майже нічого, що могло б пояснити їхній відмінний стан здоров’я.
Доктор Топол познайомився з 98-річною пані Л.Р. уже після публікації цього дослідження, тож вона не була однією з його учасниць, однак її історія увійшла до його нової роботи.
Він наводить її як приклад людини, яка добре постаріла, попри те, що в її родині були випадки ранньої смерті.
“Ці люди, які досягають неймовірного рівня здорового старіння – аж до сторіччя – загалом не є частиною родинної традиції”, – каже доктор Топол.
“Можливо, є певна генетична складова, але вона не є головним поясненням”, – вважає він.
Те, що генетика може й не бути визначальним чинником здорового старіння — це втішна думка для тих, у кого в родині є історія передчасної смерті або хронічних хвороб, додає лікар.
Роль хронічного запалення у старінні
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Хронічне запалення може призвести до вікових захворювань, таких як хвороба Альцгеймера та серцево-судинні захворювання
Результати дослідження підштовхнули доктора Топола до припущення, що “суперстарці” мають менший рівень хронічного запалення, яке зазвичай пов’язане з віковими захворюваннями.
Запалення – це природна й здорова реакція організму на загрозу, таку як інфекція, травма чи токсини.
Але коли запалення триває надто довго, воно може призвести до серйозних проблем – зокрема до серцево-судинних і нейродегенеративних захворювань, пояснює професор Девід Джемс, науковий директор Інституту здорового старіння (IHA) при Університетському коледжі Лондона.
Цей процес називається “запалостарінням” (inflammageing), каже він.
Одна з теорій стверджує, що наше сучасне життя стимулює це запалення через невідповідність між тим, як еволюціонували наші тіла, і тим, як ми живемо зараз.
“Наші тіла насправді пристосовані до світу, де їжа була в дефіциті”, – каже Джемс.
“Вони точно не пристосовані до постійного надлишку їжі – особливо жирної їжі з очищеними інгредієнтами”, – додає професор.
Одним зі способів, яким ожиріння сприяє розвитку таких захворювань, як діабет, деменція та серцево-судинні хвороби, є саме запалення, каже він.
Як можна зменшити запалення
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Збалансоване харчування, багате на фрукти та овочі, є одним із ключів до здорового старіння
Більшість порад доктора Топола перегукуються з загальновідомими рекомендаціями щодо здорового способу життя.
Він радить дотримуватися рослинної або середземноморської дієти, в якій багато фруктів і овочів.
Також надзвичайно важливо мати достатній і якісний сон.
“Щоночі в нашому мозку накопичуються відходи – метаболіти – які насправді є токсичними та сприяють запаленню. І ми маємо виводити їх через так званий глімфатичний канал, відкритий останніми роками”, – пояснює доктор Топол.
Глімфатичний канал відкрили у 2012 році. Він функціонує як система очищення мозку, транспортує ці відходи через мережу каналів. Подальші дослідження показали, що ця система активніша під час сну.
“Виявляється, якщо ми не отримуємо достатньо фази глибокого сну […], то не виводимо ці відходи – і вони фактично отримують шанс викликати запалення мозку. Тож нам потрібно покращити якість глибокого сну, щоб запобігти нейродегенеративним хворобам”, – каже він.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Фізичні вправи не обов’язково мають бути екстремальними – головне, каже доктор Топол, – це постійно рухатися
Він також радить достатньо рухатися.
“Якби фізична активність була ліками, це був би найвизначніший прорив у медицині”, – каже він у коментарі для BBC.
Швидка ходьба або їзда на велосипеді – чудові приклади аеробного навантаження, пояснює він, але людям також варто звертати увагу на інші форми фізичної активності, зокрема на тренування сили та рівноваги.
“Це не обов’язково має бути щось екстремальне – навіть будь-яка регулярна активність уже є корисною”, – каже доктор Топол.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Підтримка соціальних контактів має позитивний вплив на старіння
Соціальні взаємодії та уникнення ізоляції також пов’язують із меншим ризиком розвитку деменції, хоча вчені розходяться в думках щодо того, наскільки сильним є цей вплив.
Звіт Lancet Commission 2020 року оцінив, що усунення соціальної ізоляції могло б зменшити глобальну поширеність деменції на 4%.
Ще одне дослідження, проведене Сіднейським університетом, яке проаналізувало результати 13 міжнародних досліджень із регіонів, зокрема Австралії, Північної Америки, а також кількох країн Європи, Південної Америки, Азії та Африки, вивчало, які саме форми соціальної взаємодії мають найбільший ефект.
“Ми з’ясували, що часті контакти – щомісячні або щотижневі – з родиною та друзями, а також наявність людини, з якою можна поговорити, зменшують ризик розвитку деменції. Ми також виявили, що спільне проживання з іншими та участь у громадських заходах знижують ризик смерті”, – розповідає доктор Сурадж Самтані, один з авторів дослідження Сіднейського університету.
Вважають, що соціальні контакти сприяють стійкості до впливу хвороби Альцгеймера на мозок – це називають когнітивним резервом. Вони також можуть заохочувати до здорової поведінки, як-от фізичної активності, а також зменшувати стрес і запалення, пояснює Alzheimer’s Society UK.
Доктор Топол каже, що пані Л.Р. – ідеальний приклад.
“У неї дуже життєрадісний характер, що поєднується з великою кількістю соціальних контактів. Вона також має багато захоплень – вона малює олійними фарбами й вигравала нагороди”, – пояснює він.
“Ось до чого нам слід прагнути: до здорового старіння”, – вважає доктор Топол.
Вирішальний чинник
Автор фото, Sandy Huffaker for The Washington Post via Getty Images
Підпис до фото, Коли йдеться про профілактику захворювань, пов’язаних зі старінням, доктор Топол вважає, що ми живемо в вирішальний момент
Він також очікує, що штучний інтелект допоможе лікарям обробляти великі обсяги даних для прогнозування й запобігання віковим захворюванням у майбутньому – навіть передбачаючи, у якому віці людина, ймовірно, їх розвинe, і вчасно втручаючись шляхом змін у способі життя.
“Йдеться про те, щоб запобігти хворобі ще до її появи, а не після серцевого нападу запобігати другому”, – пояснює він.
Хоча доктор Топол називає такий підхід до оцінки ризику “грою з новими правилами”, професор Джемс скептично ставиться до того, наскільки реально вимагати від людей суттєвих змін у житті – навіть коли їм надають подібну інформацію.
“Можна сказати: чому б усім не харчуватися правильно? Ну, мати нормальну дієту, здорову їжу, ходити в спортзал, бігати – і все таке. Але в більшості людей просто немає часу на це”, – каже він.
“Я не думаю, що нас очікує якась чарівна панацея в найближчому майбутньому”, – вважає професор Джемс.
