Автор фото, командування медичних сил
*Обережно, деякі деталі цієї статті можуть вас шокувати чи засмутити.
Військовий хірург Олексій Носулько врятував життя військовому і провів унікальну операцію у вузькому лазі під бетонними плитами, якими після обстрілу привалило бійця. Цю історію розповіли на сторінці командування медичних сил ЗСУ. Вона вражає своєю моторошністю та відчайдушністю людей, які брали участь у порятунку людини.
Олексій Носулько до повномасштабного вторгнення був цивільним лікарем і мав спеціалізацію комбустіолога – спеціаліста з лікування важких опіків.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, він працював у Дніпрі. Олексій підготував Центр термічної травми і реконструктивної хірургії, в якому тоді працював, до прийому постраждалих від перших обстрілів. А сам після цього 25 лютого мобілізувався.
Він отримав досвід військової хірургії у клінічному центрі східного регіону, а потім очолив одну з передових хірургічних груп на Запорізькому напрямку.
Під час контрнаступу 2023 року його команда за перші 24 години пропустила через себе 150 поранених різного рівня складності – від простих легких осколкових поранень до ампутацій і поранень грудної клітини, живота і голови.
Але свою “найголовнішу операцію”, пише командування медичних сил ЗСУ, Носулько зробив “не на хірургічному столі, а у вузькому лазі під бетонними плитами зруйнованої будівлі, лежачи поруч із засипаним уламками захисником”.
Операція під завалами
Це сталося влітку 2024 року. Тоді Носулько був на ротації старшим зведеного медичного загону.
“Внаслідок бомбового удару одна з будівель в місті Гуляйполе обвалилася, поховавши під собою військовослужбовців. Одного з них довго не могли дістати, він був глибоко під завалами і його побратимам довелося копати під уламками спеціальний лаз, щоб наблизитися до цього хлопця”, – розповів медик у інтерв’ю.
Дістати його не було як, тому що його гомілки були привалені багатотонним бетонним перекриттям.
Носулько каже, що кілька годин військового ще намагалися якось вивільнити, але це не вдавалося.
І тоді начальник медичної служби бригади дійшов висновку, що єдиний спосіб врятувати життя цьому бійцю – це ампутувати нижні кінцівки прямо там, під завалом.
Коли військовий хірург приїхав на місце, то побачив тільки вузький хід між бетонними плитами, і вони трималися на автомобільному домкраті. “Біля пораненого могла розміститися тільки одна людина, працювати можна було тільки лежачи”, – описує він ситуацію.
Спочатку до пораненого заліз бригадний анестезіолог, він перевірив прохідність дихальних шляхів військового і вів йому знеболювальне.
Тоді він виповз і звільнив місця для хірурга. “І я вже з кількома скальпелями і турнікетами поповз під завали до цього постраждалого”.
Складність операції полягала в тому, що пацієнт лежав на боку, і в такому випадку єдиним способом ампутувати йому ноги – це було різати колінні суглоби.
Автор фото, командування медичних сил
Підпис до фото, Ось під таким завалом хірургу довелося робити складну операцію
Праву ногу, каже Носулько, він ампутував без особливих складнощів, проте ліва була частково похована під уламками щебеню і бетону.
Щоб дістатися до неї, він руками викопав нішу. Через деякий час, як він розповідає, дія наркозу почала слабнути, і йому в вузький лаз скинули шприц із знеболювальним препаратом.
“Скальпеля всі попереламував, і через ту ж нішу я отримав звичайний кухонний ніж, яким я продовжував цю ампутацію. З величезними труднощами мені таки вдалося ампутувати другу ногу. Після чого нас з постраждалим витягнули з цієї нори”, – розповідає військовий хірург.
Поки він працював, ситуація навколо не була стабільною – “руїни весь час вібрували від “виходів” і “прильотів” близького артобстрілу”.
Тому на хірурга і на його пацієнта поволі зсувалися уламки, які трималися на одному домкраті.
Крім того, була загроза атаки російських дронів. “Навіть один вибух в руїнах міг спричинити обвал, який залишив би нас обох в тій норі навічно”.
Потім, каже Носулько, він дізнався, що під час операції керівництво бригади стягнуло до завалу всі засоби РЕБ, які змогли залучити.
Це створило над хірургом і його пацієнтом своєрідний захисний купол.
Як склалася доля військового
Хірург каже, що його страх “ніщо в порівнянні з тим, що пережив сам пацієнт”. Військовий був без свідомості шість годин, поки його намагалися дістати побратими.
“З їхніх слів, він дуже страждав і наприкінці просив скинути йому пістолет і йти звідти. Мене весь цей жах наздогнав через кілька годин, коли відпустив адреналін”.
Після операції чоловіка евакуювали в бригадний стабілізаційний пункт, де зробили протишокові заходи і провели конверсію турнікетів. Але головне – максимально очистили, помили рани. “Ми обоє були повністю вкритими пилюкою і брудом”.
Автор фото, командування медичних сил
Підпис до фото, Олексій Носулько під час роботи
Згодом Олексій Носулько дізнався ім’я свого пацієнта. Він каже, що з міркувань медичної етики не називатиме його.
Але, каже хірург, він знає, що його пацієнт вижив. Після тої екстремальної операції він пройшов іще кілька важких оперативних втручань. Але вже зараз, після тривалої реабілітації, “хлопчина ходить на протезах”.
За майже три роки повномасштабної війни щонайменше 50 тисяч українців (як військових, так і цивільних) втратили руки чи ноги, кажуть в міністерстві охорони здоров’я України. У декого – подвійні, потрійні, четверні ампутації.
Носулько каже, що історія із порятунком військового мотивує його працювати далі.
Хоч він і не впевнений, що така історія може надихнути інших медиків мобілізуватися. “Адже вона про те, що служба військового лікаря – це зовсім не завжди тепла стерильна операційна і нормальні безпечні умови”.
Хірург каже, що в нього підростає маленький син і те, що “ми всі тут робимо – це заради нього та інших дітей”, щоб війна на перейшла їм у спадок.
Носулько каже, що коли його мама дізналася про цю екстремальну операцію під завалами, то сказала, що пишається ним. “Але додала, що придушить мене особисто, якщо ще раз таке зроблю”.
“Тобто моя основна мотивація – щоб всі ці жахи закінчилися на нашому поколінні”, – каже хірург.
