Автор фото, Getty Images
Пацієнтки, яким призначали ліки від розладів опорно-рухового апарату, зіткнулися із серйозними побічними ефектами, зокрема тягою до ризикованої сексуальної поведінки та азартних ігор, про які лікарі їх не попередили.
Двадцять жінок розповіли ВВС, що ліки, які їм призначили проти синдрому неспокійних ніг (СНН), який викликає непереборне бажання рухатися, зруйнували їхні життя.
Звіт фармацевтичної фірми GSK, з яким ознайомилося BBC, показує, що в 2003 році компанія дізналася про зв’язок між ліками, відомими як агоністи дофаміну, та “девіантною” сексуальною поведінкою. У звіті наводили випадок чоловіка, який скоїв сексуальне насильство над дитиною під час прийому ліків від хвороби Паркінсона.
Хоча в інструкціях для пацієнтів такий побічний ефект прямо не вказують, регулятор лікарських засобів Британії повідомив ВВС, що було видано загальне попередження про підвищення лібідо та небезпечну поведінку внаслідок вживання таких ліків. GSK каже, що в інструкціях також згадують ризик “зміни” сексуального інтересу.
Деякі з жінок, з якими поспілкувалася ВВС, розповіли, що вони не уявляли, що саме спричиняє їхній потяг до ризикованої сексуальної поведінки. Інші сказали, що відчували потребу грати в азартні ігри або робити покупки, хоча раніше ніколи такого не робили. Одна з них накопичила боргів на суму понад 150 000 фунтів стерлінгів (194 000 доларів).
Як і у багатьох жінок, СНН вперше розвинувся у Клер під час вагітності. Невпинна потреба рухатися часто супроводжувалася безсонням і відчуттям мурах під шкірою.
Після пологів симптоми не минули, і їй призначили агоніст дофаміну ропінірол. Жінка каже, що лікарі не попереджали її про побічні ефекти.
Клер розповіла, що спочатку ліки буквально творили дива з її симптомами СНН, але десь через рік вона почала відчувати безпрецедентний сексуальний потяг.
“Єдине слово, яким я могла це описати, – це девіація”, – розповіла вона ВВС, не знаючи про дослідження GSK, яке встановило зв’язок ліків із такою поведінкою.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, У звіті GSK за 2003 рік ідеться, що чоловік, який приймав ропінірол, скоїв сексуальне насильство над семирічною дівчинкою, що призвело до тюремного терміну
Клер каже, що вона почала виходити з дому рано вранці, щоб зайнятися сексом. Вона одягала прозорий топ і піджак, показувала свої груди першому-ліпшому чоловіку. За її словами, вона робила це регулярно, і в дедалі небезпечніших місцях – попри те, що у неї був партнер.
“У твоїй голові залишається розуміння, що ти робиш неправильно, але це впливає на тебе настільки, що ти не знаєш, що робиш”, – каже Клер.
Вона розповіла, що їй знадобився не один рік, щоб пов’язати ці бажання з ліками – і вони зникли майже відразу, коли вона припинила їх приймати.
Жінка каже, що була присоромлена і нажахана небезпекою, на яку себе наражала.
Підпис до фото, Клер каже, що після прийому ліків вона почала відчувати безпрецедентний сексуальний потяг
Імпульсивна поведінка, включно з тягою до азартних ігор та підвищеним статевим потягом, уже давно вказується як побічний ефект в інструкціях до агоністів дофаміну – і, згідно з даними британського Національного інституту здоров’я та досконалості догляду (NICE), вона вражає від 6% до 17% пацієнтів із СНН, які ці ліки приймають. За даними британської служби охорони здоровʼя NHS, якщо побічний ефект будь-яких ліків вражає лише 1% людей, які їх приймають, він уже вважається “поширеним”.
Ці препарати імітують ефект дофаміну, природної хімічної речовини в нашому мозку, яка зокрема допомагає регулювати рухи. Його також називають “гормоном щастя”, оскільки він активується, коли щось приносить нам задоволення або ми почуваємося винагородженими.
Але агоністи дофаміну можуть надмірно стимулювати ці відчуття та недостатньо стимулювати оцінку наслідків, що, на думку вчених, призводить до імпульсивної поведінки.
Випадки “девіантної поведінки” у звіті GSK за 2003 рік стосувалися двох чоловіків, яким призначили ропінірол для лікування хвороби Паркінсона. Один із них, 63-річний чоловік, вчинив сексуальне насильство над семирічною дівчинкою, що призвело до позбавлення його волі.
У документах ідеться, що його лібідо значно підвищилося після початку лікування ропініролом, а після того, як дозу препарату зменшили, “проблема з лібідо згодом вирішилася”.
У другому випадку 45-річний чоловік проявляв “неконтрольований ексгібіціонізм та непристойну поведінку”. Згідно зі звітом, його статевий потяг посилився до того, як йому призначили ропінірол, але його бажання “посилилися” після початку лікування.
За словами Валері Вун, професорки нейропсихіатрії Кембриджського університету, рівень поширеності такої “девіантної” сексуальної поведінки, спричиненою ліками, невідомий. І, люди, які відчувають подібні прояви, не завжди про них повідомляють.
“З цим пов’язано багато стигми та сорому, і люди не усвідомлюють, що це пов’язано з ліками”, – каже вона.
Професорка Вун вважає, що про ризиковану сексуальну поведінку, окрім простого підвищення лібідо, слід спеціально попереджати та перевіряти пацієнтів через Національну службу охорони здоров’я, оскільки її вплив може бути руйнівним.
Підпис до фото, Сью розповіла, що через азартні ігри накопичила боргів на 80 000 фунтів
Вважають, що СНН вражає приблизно одного з 20 дорослих, і жінки страждають на нього приблизно вдвічі частіше, ніж чоловіки.
20 постраждалих, з якими поспілкувалася ВВС, стверджують, що лікарі не тільки не повідомили їм про потенційні серйозні побічні ефекти ліків, але й не перевірили вплив ліків на їхній організм згодом.
Сарі було за 50, коли їй призначили агоніст дофаміну іншого виробника.
“Раніше мене б не зацікавило, якби Бред Пітт ходив у кімнаті голим, – каже вона. – Але це перетворило мене на цю шалену жінку, яка продовжувала розвивати сексуальну залежність”.
Сара почала продавати ношену спідню білизну та відео статевих актів в інтернеті та організовувати секс по телефону з незнайомцями. Вона також почала відчувати тягу до імпульсивних покупок, внаслідок чого накопичила боргів на 30 000 фунтів стерлінгів (39 000 доларів).
Щоб побороти дію агоніста дофаміну, вона почала займатися самолікуванням, приймати знеболювальні опіоїди та снодійне. Зрештою вона потрапила в реабілітаційний центр, у неї забрали водійські права, і вона втратила роботу.
“Я почала робити нездорові речі – я знала, що це не я, але не могла цього контролювати”, – розповідає вона BBC.
Інша жінка, Сью, каже, що їй призначили два різних агоністи дофаміну, не попередивши про побічні ефекти компульсивної поведінки щодо жодного з них. В неї також зʼявилася тяга до азартних ігор, внаслідок чого вона назбирала боргів на 80 000 фунтів стерлінгів.
“Вплив на мою сім’ю був жахливим – це були величезні гроші, – каже вона. – Але тоді я не знала, що це не моя вина”.
У 2011 році чотири хворих на хворобу Паркінсона подали груповий позов проти GSK. Вони заявили, що вживання ропініролу призвело до накопичення боргів через азартні ігри та розриву стосунків.
Вони також скаржилися, що попри те, що зв’язок між такою поведінкою та препаратом встановили під час медичних досліджень ще в 2000 році, GSK не включала жодних попереджень у інформаційні матеріали про препарат до березня 2007 року. Груповий позов був урегульований, але GSK заперечувала відповідальність.
Випадки серйозних побічних ефектів також зареєстрували в інших країнах, зокрема під час застосування ліків від хвороби Паркінсона.
У Франції суд присудив відшкодування збитків батькові двох дітей, який скаржився, що ропінірол викликав у нього нав’язливі гомосексуальні потяги, а інший чоловік без кримінального минулого почав катувати котів.
У США Американська академія медицини сну рекомендує використовувати препарати лише для короткострокового лікування, наприклад, у рамках паліативної допомоги.
Підпис до фото, Люсі каже, що втратила “десять років свого життя” через нав’язливу тягу до азартних ігор та ризикованого сексу після того, як їй призначили арипіпразол для лікування проблем із психічним здоров’ям
Багато жінок, з якими поспілкувалася ВВС, скаржилися, що тривале вживання препаратів також погіршує їхні симптоми СНН. Через це їм збільшували дозування препаратів, що, своєю чергою, посилило їхню компульсивну поведінку.
Невролог доктор Гай Лешзінер каже, що ці препарати все ще відіграють важливу роль, але фармацевтичні компанії, органи охорони здоров’я та лікарі повинні краще інформувати пацієнтів про такі побічні ефекти.
“Не всі знають, які насправді драматичні зміни можуть відбутися”, – каже він.
У своїй заяві GSK повідомила BBC, що ропінірол призначали понад 17 мільйонів разів, і ці ліки пройшли “широкі клінічні випробування”. Компанія додала, що препарат довів свою ефективність і мав “добрі показники безпеки”.
“Як і всі ліки, він має потенційні побічні ефекти, і вони чітко вказані в інформації про призначення”, – йдеться у повідомленні.
GSK також повідомила ВВС, що передала органам охорони здоров’я результати дослідження 2003 року, яке виявило зв’язок препарату із “девіантною” сексуальною поведінкою, та оновила інструкції до препаратів, у яких тепер серед побічних ефектів є “змінений або підвищений сексуальний інтерес” і “поведінка, що викликає серйозне занепокоєння”.
Регуляторне агентство з лікарських засобів і продуктів охорони здоров’я Британії (MHRA) зазначає, що медичні працівники мають пояснювати пацієнтам можливі ризики, і що не всі пацієнти відчувають такі побічні ефекти.
Деякі імена в цій статті були змінені на прохання героїв.
