Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Ген, який ідентифікували вчені, впливає на сигнал, що надходить у мозок і допомагає регулювати апетит
Як з’ясували британські вчені, генетична схильність до зайвої ваги пов’язує нас із собаками. У цьому сенсі вічно голодні і схильні до набору зайвої ваги наші найкращі друзі дуже схожі на людей.
У роботі, опублікованій у журналі Science, описані зміни лише в одному конкретному гені лабрадора. Але цього достатньо, щоб змінити хімічний сигнал, що надходить у мозок і повідомляє про те, що ми вже ситі.
Це відкриття, за словами вчених, багато говорить про біологічний аспект ризику ожиріння.
“Вивчаючи собак, ми натрапили на один дуже цікавий біологічний аспект”, – пояснює керівниця проєкту, доктор Елеанор Раффан з кафедри фізіології, розвитку та нейрології Кембриджського університету.
За її словами, відкриття наочно демонструє, що “у власників худорлявих собак немає жодної моральної переваги над іншими, і те саме стосується худих людей”.
“Якщо у вас високий генетичний ризик ожиріння, вам властиво набирати зайву вагу, якщо тільки ви не докладете великих зусиль, щоб цього не допустити. А тим, у кого генетичний ризик низький, просто немає необхідності докладати стільки зусиль”, – каже доктор Раффан.
Цей конкретний біологічний зв’язок між собаками та людьми встановили, вивчаючи генетику 250 лабрадорів. Вчені шукали фрагменти генетичного коду, які були спільними для собак, що страждають від ожиріння.
В результаті виявився один конкретний ген під назвою DENND1B, безпосередньо пов’язаний з підвищеною масою тіла у лабрадорів. А коли дослідники вивчили генетичну базу даних кількох тисяч людей, вони з’ясували, що той самий ген пов’язаний з підвищеною масою тіла й у людини.
Як говорить доктор Раффан, до дослідження генетики лабрадорів “ніхто і не підозрював, що цей ген якось пов’язаний з ожирінням”.
Автор фото, Natalie Wallis
Підпис до фото, Собакам із цією генетичною схильністю необхідна сувора дієта та режим фізичних вправ
Цей ген змінює сигнал, що йде до мозку, який допомагає регулювати наш апетит.
“Він змінює схильність до набору ваги, оскільки переналаштовує систему, яка регулює наше почуття голоду і те, скільки енергії ми витрачаємо”, – пояснює доктор Раффан.
Теоретично це відкриття в майбутньому могло б сприяти створенню нових ліків від ожиріння, але поки що, за словами вчених, воно відкриває очі на те, наскільки важче боротися з зайвою вагою людям і власникам собак з генетичною схильністю до цього.
Як додає колега Раффан по Кембриджському університету Еліс Макклеллан, результати дослідження також наголошують на “важливості основних провідних шляхів головного мозку в контролі апетиту і ваги”.
Почасти на це вже націлена група лікарських препаратів для зниження ваги, яка стала в останні роки надзвичайно популярною, як-от “Оземпік”.
“Те, що ми виявили, – це інший провідний шлях відмінний від того, на який націлені ці препарати, – уточнює доктор Раффан. – Але все це говорить про один і той самий важливий біологічний аспект, який полягає в тому, що ожиріння не пов’язане зі слабкою волею”.
Йдеться про те, що деякі люди схильні до набору зайвої ваги, оскільки у них присутній генетичний ризик, який збільшує їх сприйнятливість до їжі та апетит.
Це стосується як собак, так і людей – у них є генетична схильність до переїдання.
