Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Оцет – універсальний та екологічний засіб
Одні господині чистять оцтом майже все, називаючи його засобом номер один від будь-яких забруднень, інші віддають перевагу побутовій хімії. Оглядачка ВВС Катаріна Циммер спробувала розібратися з рекомендаціями з прибирання й оцінити, наскільки вони актуальні в сучасних умовах.
Кілька місяців тому я у своїй новій квартирі вела справжню війну з унітазом. Щітки й засоби для чищення були безсилі проти вапняного нальоту, який залишив після себе попередній мешканець.
Зневірившись, я звернулася до Google і випадково побачила рекомендацію про оцет.
Виливши в унітаз дві столові ложки концентрованого розчину, я почекала пів години, а потім почистила унітаз, і вапняний наліт відійшов за мить.
Відтоді я активно застосовую оцет для видалення накипу та вапняних відкладень.
Я виявила, що він ефективніший, ніж звичайний кухонний спрей для чищення раковини. Я також більше не купую спеціальні таблетки для очищення скляного чайника від накипу, а просто наливаю в нього дві столові ложки концентрованого оцту і кип’ячу.
Мені стало цікаво, чи має оцет інші переваги. Чи вбиває він бактерії й інші мікроорганізми? Та чи є цей простий натуральний продукт безпечнішим для довкілля й мого здоров’я, ніж звичайні засоби для чищення?
Я звернулась до трьох експертів і дізналася, що користь оцту багато в чому залежить від способу його використання і виду забруднень, яких ви намагаєтесь позбутися.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, У кислому середовищі дуже добре розчиняється вапняний наліт
Оцтова кислота, яка є основою столового оцту, найкраще підходить для видалення вапняного нальоту, пояснив професор Піттсбурзького університету Ерік Бекман.
За його словами, наліт та іржа складаються з іонів, які легше розчиняються в кислих розчинах. Бекман використовує оцет для чищення дзеркал. А от його колега, мікробіолог Дірк Бокмюль з Рейнсько-Ваальського університету, надає перевагу лимонному соку, що містить лимонну кислоту, яка, за його словами, є більш ефективним засобом для видалення накипу і краще пахне.
Експерти твердять, що назвати оцет універсальним засобом чищення не можна. Приміром, жир краще видаляє мило, а нагар – харчова сода, вказує Бекман.
Він також проти ідеї змішування оцет з харчовою содою.
“З погляду хімії сода – це основа, а оцет – кислота. Поєднавши їх, ви отримаєте речовину, що не має жодної користі, – запевняє науковець. – Я використовую і те, й інше, але не разом. Разом вони нічого не дають”.
Оцет також називають потужним протимікробним засобом, однак професор Бокмюль запевняє, що все значно складніше. У дослідженні 2020 року він з колегами протестував ефект оцту проти низки хвороботворних бактерій, вірусів та грибків.
Виявилось, що його антимікробна дія проявляється лише при вмісті 5% оцтової кислоти.
А дійсно ефективним є розчин з масовою часткою кислоти більше 10%, до якої дослідники додали лимонну кислоту. Тільки такий розчин повністю знищує п’ять найбільш поширених бактерій, зокрема кишкову паличку, золотистий стафілокок, а також цвіль та ослаблений штам вірусу коров’ячої віспи.
Але навіть такі концентрації не допомогли у боротьбі з MRSA – стійким штамом золотистого стафілокока, нечутливим до більшості антибіотиків.
Причина – проста: багато бактерій люблять кисле середовище.
До оцтової кислоти стійкі деякі види плісняви та віруси – наприклад, норовірус, вказує Бокмюль.
Тому з бактеріями, приміром, ефективніше бореться мило і тепла вода, а з вірусами і пліснявою краще справляються стандартні дезінфекційні засоби.
Повність знищують мікрофлору жорсткі засоби на кшталт хлору, але вони можуть небезпечні при неправильному використанні.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Щоб відмити плиту від жиру та нагару, краще застосувати мило й соду
Бокмюль наголошує: навіть для тих мікробів, які оцет може вбити, потрібна його висока концентрація. Недостатньо додати чайну ложку оцту до розчину для чищення.
При цьому високі дози оцтової кислоти мають, за словами науковця, свої ризики: можуть подразнювати шкіру, викликати опіки. Особливо різкий біль викликає попадання оцту в очі.
Що не можна чистити оцтом
Оцет допоможе повернути блиск вашим раковинам й ваннам, але при цьому може зіпсувати деякі поверхні, попереджають експерти.
Він роз’їдає натуральний камінь й метали: мідь, бронзу, латунь, пише у своїй книзі “Наука прибирання” італійський хімік Даріо Брессаніні.
У посудомийних й пральних машинах він може пошкодити гумові прокладки для герметизації, а також псує кавоварки та стирає захисний шар із кахлів та затирки для швів між плиткою, пише Брессаніні.
Ніколи не використовуйте оцет для чищення дерев’яних меблів – він залишає смуги та роз’їдає деякі поверхні й лак.
Непоправної шкоди цей розчин може завдати прасці. Хоча деякі виробники металів рекомендують використовувати розчин оцту, щоб позбутися накипу, краще ознайомитись з інструкцією з експлуатації вашої праски, щоб переконатися, що кислота не зашкодить його металевим компонентам.
“Проблема саморобних засобів для чищення полягає в тому, що до них не додаються інструкції чи рекомендації з безпеки”, – каже Бокмюль.
“Вони можуть бути безпечними, якщо ви знаєте, що робите. А в інтернеті повно безглуздих і абсурдних рекомендацій”.
Чи токсичний оцет?
Щоб дізнатись, які ризики для здоров’я має оцет порівняно зі звичайними засобами для чищення, я зателефонувала Ніколі Карслоу, професорці хімії у Йоркському університеті. Вона досліджує вплив мийних засобів на повітря у приміщеннях.
Відомо, що прибиральники побутових приміщень частіше за інших хворіють на астму, хоча досі невідомо, з яким саме продуктом чи хімічним елементом це пов’язано.
Під час недавнього дослідження Карслоу та її колеги протестували 23 різні засоби для чищення, зокрема рідину для миття посуду й посудомийних машин та спреї для чищення.
Вони виявили, що багато з них виділяють леткі органічні сполуки (ЛОС). Деякі з цих сполук – терпени, часто додають в косметику та мийні засоби, щоб надати приємного аромату, приміром, лаванди чи хвої.
При цьому терпени легко вступають у реакцію з озоном у повітрі, утворюючи дрібні частинки. Вдихання таких частинок пов’язують із захворюваннями легень та серця.
“Великі частинки наш ніс добре фільтрує, а от дрібні можуть потрапити в легені й кров”, – пояснює Карслоу.
Під час дослідження вона виявила, що засоби для чищення, які рекламують як “натуральні” чи “екологічні”, несуть такі ж ризики для здоров’я, як і інші.
“Натуральні чи так звані “зелені” засоби містили стільки ж, якщо не більше, летких органічних сполук, як і стандартні засоби для чищення, – каже вона. – В багатьох випадках вони були навіть більш реакційноздатні”.
А от оцет, навпаки, складається лише з води та оцтової кислоти. Тому “він просто не буде настільки хімічно реактивним”, додає Карслоу.
Ще одна перевага оцту в тому, що його зазвичай наносять на тканину для протирання поверхонь, а не використовують у вигляді спрею, вказує Карслоу.
Дослідження свідчать: спреї для чищення мають більш шкідливий вплив на дихальну систему, ніж рідини і серветки.
“У такому вигляді хімікати легше вдихнути”, – пояснює Карслоу.
Вона також радить одягати рукавички, якщо є ризик контакту зі шкірою, добре провітрювати приміщення й утримуватися від занадто частого прибирання.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Оцет швидко розкладається і не залишає шкідливих залишків
Тож постає питання: чи є оцет більш екологічним, ніж звичайні засоби для чищення?
На це питання важко відповісти, каже Бекман.
В ідеалі необхідно проводити аналіз життєвого циклу засобів для чищення, відстежуючи їхній вплив від початку до кінця, вивчаючи кожен з компонентів. Але мало компаній роблять це ретельно, навіть якщо маркують свою продукцію як “зелену”, каже Бекман.
“Що ж до оцту, то його сила – в простоті”, – вказує Бекман.
За його словами, звичайні засоби для чищення можуть складатися з понад десяти різних інгредієнтів, багато з яких виробляють промисловим способом в енерговитратних процесах.
Оцтова кислота утворюється в результаті природного бродіння спирту, який сам по собі є результатом бродіння природного цукру.
Найбільший вплив від виробництва оцту на довкілля пов’язаний з походженням цукру – з винограду, яблука, зерна, картоплі чи рису – які є переважно відновлюваними ресурсами.
Бокмюль попереджає, що це стосується лише оцту природного бродіння, який зазвичай є харчовим продуктом.
Існують також синтетичні види оцту, які отримують з викопного палива, і вони несуть у собі всі шкідливі для довкілля наслідки видобутку нафти й газу.
“А от екологічність натурального оцту не викликає сумніву: він легко розкладається й не залишає шкідливих залишків у ґрунті”, – запевняє науковець.
