Автор фото, Getty Images
Маура вважає, що презервативи врятували їй життя.
Попередження: ця стаття містить описи сексуального характеру
Зараз їй 43 й вона живе в Огайо у США. Маура каже, що проблеми почалися, коли їй було трохи за 20, й поступово наростали.
“Я помітила, що мої статеві органи печуть після незахищеного сексу”, – згадує вона.
Маурі (ім’я змінено з міркувань приватності) було некомфортно обговорювати це з партнером. Тому вона чекала, поки він піде, і ретельно милася. Вона намагалася змінити засоби особистої гігієни – від мила до лубрикантів. Але проблема тільки погіршувалась – з’являлися набряк і почервоніння. І це траплялося лише після контакту зі спермою.
Skip Найпопулярніше and continue readingНайпопулярніше
End of Найпопулярніше
Зрештою вона розійшлася з тим чоловіком і почала стосунки з іншим, який сумлінно користувався презервативами.
“Проблем не було – до однієї ночі, коли ми лежали в ліжку після сексу, і мій язик раптом почав набрякати, – розповідає Маура. – Мій партнер побачив, що відбувається, закричав: ‘Ти задихаєшся!’ – і схопив мій інгалятор… він зміг втиснути його мені в куток рота й просто почав тиснути. На щастя, я ще могла дихати настільки, щоб втягнути ліки в легені”.
Маура, яка також має астму й численні алергії, вважає, що презерватив протік. Тепер вона та її постійний партнер ще уважніше ставляться до їхнього використання. До того, як це трапилось із нею, вона не знала, що можна мати алергію на сперму.
Хоча це надзвичайно рідкісне явище, дехто дійсно страждає на сильні імунні реакції на тіла інших людей. Це може впливати не лише на здоров’я, а й на роботу, стосунки та загалом на те, як людина взаємодіє зі світом.
Але як саме ці реакції виникають і що їх спричиняє – здебільшого досі лишається загадкою. Це справжні алергії чи щось інше? Науковці починають розгадувати ці загадки й відкривають нові знання про хімію нашого тіла та особливості імунної системи людини.
Шкіра
Часто чутливість до тіла іншої людини пов’язана із зовнішніми речовинами, які присутні на цьому тілі. Наприклад, шкіра може містити синтетичні аромати – від дезодорантів або лосьйонів після гоління. Понад 150 ароматизаторів пов’язані з контактною алергією.
Причина не завжди очевидна. Одна американка з важкою формою синдрому активації тучних клітин – коли клітини, що борються з інфекціями, починають працювати неправильно – розвинула виснажливу алергічну реакцію на запах свого чоловіка. Сабіне Альтріктер, лікарка університетської клініки Кеплера в Австрії, каже, що хоча зв’язок не доведений, деякі пацієнти з такими розладами підозрюють, що вони чутливі до природних запахів тіла або хімічних речовин, які виділяє шкіра інших людей.
Шкіра виділяє багато сполук, що впливають на запах тіла. Ці так звані “шкірні гази” можуть містити речовини на кшталт толуолу – хімікату, що зустрічається в сирій нафті й використовується у виробництві фарб та пластмас. Люди можуть вдихати толуол навмисно – наприклад, при нюханні клею, щоб викликати ейфорію – або випадково, зокрема на роботі. Толуол також є одним з багатьох хімікатів у тютюновому димі.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Шкіра людини постійно виділяє частинки пилу та гази
Однією з груп людей, які можуть пролити світло на реакції організму на інших людей, є ті, хто страждає на загадковий стан, відомий як PATM (People Allergic To Me – “люди мають на мене алергію”). PATM – це рідкісне явище, яке призводить до соціальної ізоляції – в присутності таких людей інші починають проявляти симптоми, схожі на алергічні: кашель, задихання, подразнення.
У 2023 році професор хімії Токайського університету в Японії Йошіка Секіне разом із колегами досліджував “шкірні гази”, які виділяють люди з симптомами PATM. Із 75 вивчених сполук особливо поширеним був толуол. Люди з групи PATM в середньому виділяли його у 39 разів більше, ніж ті, хто не мав такого захворювання.
“Толуол вдихається з повітрям під час дихання. Як шкідлива сполука, він зазвичай метаболізується в печінці та виводиться з організму з сечею, – пояснює Секіне. – Однак у пацієнтів із PATM здатність розщеплювати толуол знижена, що призводить до його накопичення в крові й подальшого вивільнення через шкіру”.
Секіне зазначає, що сам феномен PATM досі офіційно не визнаний, і не існує жодних діагностичних критеріїв для його виявлення.
Тим часом алергія на піт зазвичай пов’язана з чутливістю до власного поту, а не до чужого. Що ж до волосся – у рідкісних випадках, коли фіксували алергії, пов’язані з людським волоссям, реакцію спричиняли не білки самого волосся, а сторонні речовини: наприклад, похідні формальдегіду в процедурах кератинового вирівнювання чи білки котів, які можуть потрапляти у волосся власників тварин.
Рідини тіла
Алергічні реакції також можуть виникати через конкретні алергени, які містяться в рідинах людського тіла. В одному випадку у Великій Британії жінка, що мала алергію на бразильські горіхи, отримала кропив’янку й утруднене дихання після сексу з чоловіком, який за кілька годин до того їв горіхи – навіть попри те, що він ретельно почистив зуби, нігті та шкіру.
Горіхи також спричиняли алергічні реакції при поцілунках у людей із серйозною алергією. Хоча саме горіхи найчастіше називають алергеном, що викликає реакції під час поцілунків, слина також може призводити до алергій після вживання фруктів, овочів, морепродуктів і молока. У жінок, які мають алергію на антибіотики, фіксували негативні реакції після вагінального та (ймовірно) орального сексу з людьми, що приймали ці препарати.
Але окрім зовнішніх алергенів, реакцію можуть викликати й білки, які містяться безпосередньо в рідинах тіла. Один із прикладів, з яким знайомі деякі лікарі, хоча загалом рівень обізнаності про це досі низький, – це сперма.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Під час поцілунків алергени можуть передаватися через слину
Алергія на сперму, або гіперчутливість до сім’яної плазми, проявляється у вигляді різних симптомів – від сверблячих шкірних висипань (кропив’янки) до потенційно смертельної алергічної реакції, анафілаксії, після контакту з цією рідиною. Випадки фіксували переважно серед людей у віці 20–30 років, хоча загалом задокументовано менше ніж 100 випадків, згідно з публікацією 2024 року.
Найчастіше з цією чутливістю пов’язують простато-специфічний антиген – речовину, що здатна запускати імунну реакцію. Цей антиген міститься в сім’яній плазмі – рідині, що становить основну частину сперми (окрім сперматозоїдів), і саме на один із білків у цій плазмі виникає алергія, а не на сперматозоїди.
Що саме відбувається в організмі людей з гіперчутливістю до сім’яної плазми, достеменно невідомо, пояснює Джонатан Бернстайн – професор клінічної медицини зі спеціалізацією в алергології та імунології в Медичному коледжі Університету Цинциннаті (США). За його словами, не існує ефективних тваринних моделей для цього захворювання, а кількість пацієнтів недостатня для масштабних досліджень.
Випадки алергії на сперму можуть бути локалізованими або системними. Коли симптоми локалізовані – зазвичай це реакції в області контакту, найчастіше в піхві. Але в одному описаному випадку в Іспанії жінка, яка ніколи не мала реакцій після вагінального сексу, втратила свідомість і пережила симптоми анафілаксії після анального сексу. Їй поставили діагноз гіперчутливості до сім’яної рідини. В іншому випадку у США жінка відчула набряк і висип навіть не під час статевого акту – а просто після контакту шкіри зі спермою.
Місцеві симптоми можуть включати сильний біль і печіння відразу після статевого акту. “Це, за словами пацієнтів, схоже на кислоту”, – каже Бернстайн.
Одна з його пацієнток описала відчуття, “ніби у вагіну одночасно встромляють тисячу голок”.
Людина може бути чутливою до сперми кількох партнерів або лише одного, зазначає Бернстайн. Діагностика зазвичай включає шкірну пробу з використанням свіжого зразка сім’яної рідини партнера. У своїй практиці Бернстайн здебільшого працює з жінками у моногамних стосунках із чоловіками – часто під час спроб завагітніти.
Багатьох пацієнтів ігнорують або одразу призначають агресивну терапію стероїдами, бо лікарі не знають, як діяти, каже Бернстайн.
Водночас, за його словами, його клініка може допомогти майже всім пацієнтам із цією алергією.
Варто також зазначити, що практично відсутні дані про алергію на сперму серед чоловіків, які мають секс із чоловіками. Бернстайн каже, що ніколи не бачив жодного такого випадку, хоча причини цього залишаються незрозумілими. Він припускає, що це може бути пов’язано з особливостями умов у піхві, хоча це не пояснює випадок, коли реакція сталася після анального сексу між чоловіком і жінкою.
Методи лікування
Один із методів, який пробував Бернстайн, полягав у введенні курсів ін’єкцій сперми партнера під шкіру з метою поступової десенсибілізації. Це подібно до лікування синдрому посторгазмічної хвороби – рідкісного й часто виснажливого стану, коли чоловіки мають алергію на власну сперму.
Але таке лікування було дорогим: “пацієнти самі платили за це, бо підготовка зразків вимагала великого обсягу лабораторної роботи”, каже Бернстайн.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Імунні реакції на інших людей можуть мати тривожні наслідки
Бернстайн і його колеги з’ясували, що не менш безпечно й ефективно проводити локалізоване лікування в межах одноразової процедури, що триває близько двох годин – введення розчиненої сім’яної плазми у піхву пацієнтки. У результаті пацієнтки зазвичай не мали системних реакцій і могли надалі переносити незахищений секс з цим партнером”, каже Бернстайн.
Загалом гіперчутливість до сім’яної плазми досі часто недооцінюють і неправильно діагностують. А ще менше інформації є про деякі інші рідини, що передаються під час сексу.
Майже не існує наукових досліджень про можливу алергію на цервіковагінальний секрет – рідину, яку виділяють клітини шийки матки та піхви, щоб зволожити цю ділянку та забезпечити захист від патогенів.
Однак Марек Янковський вважає, що спостерігав щонайменше один такий випадок. Янковський – доцент кафедри дерматології та венерології Університету Миколая Коперника в Польщі – розповідає, що одного разу до нього звернувся пацієнт після безрезультатних візитів до багатьох лікарів.
Чоловік скаржився, що приблизно через 30 хвилин після вагінального сексу його статеві органи починали червоніти та свербіти. Свербіла також шкіра обличчя після кунілінгусу. Сам пацієнт підозрював алергію, але лікарі цю гіпотезу висміювали або відкидали, каже Янковський.
Однак Янковський почав шукати інші можливі випадки алергії на цервіковагінальний секрет, який виділяється жінками під час сексу. “Зрештою пацієнт добре відреагував на антигістамінні препарати”, – повідомляє він.
Цей випадок також спонукав Янковського та його колег до дослідження, опублікованого у 2017 році.
Вони опитали інших дерматологів і людей, які, ймовірно, стикались із такю ситуацією. П’ята частина опитаних дерматологів заявила, що спостерігала подібні випадки, хоча багато лікарів залишаються скептичними щодо самого факту існування такого захворювання.
Згідно з дослідженням, пацієнти повідомляли про почервоніння, свербіж, печіння, набряк і кропив’янку після контакту. Ці дані дали підстави Янковському й колегам припустити, що алергія на цервіковагінальний секрет є такою ж поширеною, як і алергія на сперму – остання, як вважають, уражає щонайменше десятки тисяч людей лише в США. Проте, за словами Янковського, в цій сфері потрібні подальші дослідження.
Для людей, які мають алергію на якусь частину організму партнера, наслідки можуть бути серйозними. Маура вважає, що її чутливість до сперми стала однією з причин того, що вони з партнером вирішили не мати дітей, адже знайти спосіб зачати, уникаючи контакту зі спермою, було б надто витратним.
Складними можуть також бути емоційні наслідки – як для самих пацієнтів, так і для їхніх партнерів. Хоча партнер Маури згоден користуватись презервативами, “він зізнався, що його образила сама думка, що я маю алергію на його сперму”, каже вона.
“Він не звинувачує в цьому мене – лише Всесвіт”.
