Зростаюча кількість приїжджих витісняє місцеве населення з популярних італійських міст.
Італія протягом багатьох років є однією з найпопулярніших серед туристів країн Європи. Однак це також зіграло злий жарт із деякими з найпопулярніших міст країни. Серед них і Неаполь – колись один із головних оплотів італійської мафії.
Вулиця Віа дей Трібуналі – одна з найжвавіших артерій Неаполя, повна ресторанів і магазинів. В одному з її провулків стоїть бронзова статуя клоуна Пульчинелли, який довгий час був символом міста. У високий сезон черга, щоб потерти йому ніс “на удачу”, може розтягнутися на півкілометра. Але місцеві жителі знають, що ця традиція – фальшивка. Статуя була встановлена тільки в 2010-х роках і значною мірою проігнорована неаполітанцями. Лише останніми роками інфлюенсери виявили її, вигадали фольклорну передісторію, і тепер туди стікаються натовпи туристів. Результатом стала парадоксальна “місцева” традиція без місцевих жителів – і це яскравий приклад того, що надмірний туризм робить з італійськими містами, пише Politico.
“Історичний центр Неаполя мертвий. Неаполітанців не залишилося, справжнього життя не залишилося. Вони перетворилися на ігрові майданчики, торгові центри просто неба”, – поскаржився соціолог і активіст Франческо Каліккья.
Видання зазначає, що багато міст Італії борються з тим самим тиском, але саме Неаполь, з його заплутаною історією і відкритими жителями, є особливо яскравим прикладом.
Активісти, робітники, експерти та місцеві політики стверджують, що надмірний туризм руйнує вигляд міста – і, хоча його часто підносять як джерело грошей і робочих місць, вони кажуть, що в основному це збагачує багатих.
“На місцевому рівні перерозподілу грошей не відбувається”, – зазначив Каліккья, додавши, що Неаполь використовують як поштову листівку Італії, тоді як прибуток витікає на північ або за кордон.
Одним із головних наслідків овертуризму для Неаполя став дефіцит житла.
“У Неаполі, як і в інших італійських містах, короткострокова оренда житла зросла в геометричній прогресії”, – поскаржилася муніципальна радниця та членкиня асоціації Resta Abitante К’яра Капретті, що захищає права місцевих на житло.
У деяких робочих районах Неаполя на кожні три будинки припадає один міні-готель типу “постіль і сніданок”.
“Якби це відбувалося в багатших районах, місцеві жителі, можливо, справлялися б із вищою орендною платою і зростаючими витратами. Але в бідніших районах наслідки набагато сильніші. Район залишається бідним, але тепер він ще й туристичний”, – пояснив випускник місцевого факультету міського планування Іван Авелла.
Своєю чергою Капретті додає, що в результаті місцеві жителі змушені залишати свої будинки, помітно почастішали випадки примусового виселення.
За її словами, навантаження на житловий фонд Неаполя настільки велике, що місцеві обговорення міського планування тепер обертаються навколо інвестицій у занедбану східну частину міста, куди можна буде переселити місцевих мешканців із центру міста, щоб звільнити місце для туристів.
При цьому видання зазначає, що деякі італійські міста і регіони намагалися регулювати вибухове зростання популярності Airbnb, але місцева влада заявляє, що без державної підтримки їхні руки зв’язані. Ба більше, критики стверджують, що уряд прем’єр-міністра Джорджії Мелоні тільки погіршив ситуацію. Зокрема Капретті, яка також є членом лівої опозиційної партії “Влада народу”, заявила, що нові закони спрощують ремонт квартир і зміну їхнього цільового призначення.
Також противники туристичного буму Неаполя все частіше описують історичний центр міста як “закусочну гриль просто неба”, переповнену кіосками, що торгують практично однаковими закусками. Тим часом, міжнародні мережі продовжують множитися, змушуючи місцевих жителів задаватися питанням, скільки піцерій реально розмістити на одній вулиці.
“На Віа Толедо, на відстані 46 метрів, у 2015 році був лише один заклад громадського харчування. До 2023 року їх було вже п’ять – по одному на кожні 9 метрів”, – зазначив Авелла.
Одночасно через розростання закладів громадського харчування зникли важливі місцеві пам’ятки. Наприклад, книжковий магазин Pironti на площі Данте, де покоління студентів купували підручники, тепер перетворився на таверну.
Міська влада намагалася стримати ресторанний бум, дозволяючи відкриття нових закладів тільки в певних випадках, наприклад, якщо вони пропонували щось крім їжі. Несподіваним результатом, як пояснив Капретті, стало те, що “тепер кожна таверна називає себе книжковою устричною”.
Розквіт гастрономічного туризму також загострив давні проблеми з утилізацією відходів. На вулицях скупчуються купи одноразового паковання від закладів, що торгують їжею на винос, здебільшого залишені відвідувачами. “У багатьох районах тепер неможливо пройтися, не відчуваючи постійного запаху смаженого”, – поскаржився Капретті.
Трансформація руйнує і соціальну структуру міст – зокрема, з їхніх центрів зникають лавки та громадські туалети
“У центрах міст громадські туалети практично зникли, і це справжня проблема. Той, кому потрібен туалет, змушений іти в кафе і купувати там щось або справляти нужду на вулиці”, – обурюється професор архітектури в римському університеті Roma Tre Адольфо Баратта.
Він також додає, що це непропорційно сильно зачіпає бідних: “Безхатченків виселяють, зокрема й тому, що їхня присутність вважається неприємною для туристів. Їх витісняють з історичних центрів і не надають жодних умов для проживання”.
Італійці скаржаться, що навіть релігійні практики змінюються – церкви, які колись слугували місцями збору мешканців, тепер стають туристичними пам’ятками, витісняючи богослужіння з історичного центру.
Культура також орієнтована на туристів, а не на місцевих жителів, і часто стає занадто дорогою. “Багато що, що раніше було безкоштовним, тепер платне”, – підтвердила активістка організації Mi Riconosci Марина Мінніті, що захищає права працівників культури.
Як не парадоксально, туризм часто стирає ті самі якості, які спочатку приваблювали відвідувачів. Авелла розповів, що під час свого дослідження, спілкуючись безпосередньо з туристами, він почав помічати скарги на те, що в місті надто багато закладів громадського харчування, і що комерційне життя міста стає дедалі більш однобоким.
На цьому тлі Каліккія попередив, що не можна занадто сподіватися на туризм, як приклад розповівши історію жінки зі свого району, яка колись працювала прибиральницею.
“Жінка найняла кілька гостьових будинків, а її син відкрив бар і теж узяв на себе управління кількома гостьовими будинками. Тож, як бачите, туризм може стати способом швидко вирватися зі злиднів. Але проблема в тому, що плану Б немає, коли туризм скоротиться, як це відбувається зараз. Їй довелося закрити свої гостьові будинки, тому що туристів стало менше. Їй довелося влаштуватися на роботу в ресторан, але це тільки доти, доки він не закриється, тому що і він, як і все інше, залежить від туризму”, – підсумував він.
Надмірний туризм в Італії
Як раніше повідомляв УНІАН, ще однією жертвою надмірного туризму в Італії є Венеція. У прагненні контролювати потоки туристів і заробляти на них більше місцева влада навіть запровадила плату за вхід у центр міста.
Однак місцевим жителям цього недостатньо – вони хочуть, щоб туристи платили набагато більше, і не користувалися водним транспортом, яким городяни пересуваються у своїх щоденних справах.
