Небезпечні тони.
Лікарі-дерматологи розповіли про плюси й мінуси фарб для волосся, а також про те, в який колір фарбувати волосся найшкідливіше, інформує Ukr.Media.
Найчастіше для фарбування волосся застосовують три види засобів. Як показує практика, перший досвід коригування зовнішності пов'язаний із застосуванням напівперманентних і тимчасових барвників, оскільки є побоювання, що обраний стиль або відтінок не підійдуть. З набуттям досвіду змінюються і способи, і засоби досягнення результату — і використовуються більш стійкі фарби та пігменти, частіше синтетичні, що дають змогу зберігати отримані відтінки більш тривалий час.
Хна дає коричнево-руді відтінки волоссю і шкірі, басма — від русявого до чорного. Настій аптекарської ромашки надає золотисто-жовтого відтінку волоссю білявок, відвар цибулевого лушпиння — яскравого золотистого тону. Суміш басми з хною сприятливо діє на шкіру і коріння волосся та стимулює його ріст.
До тимчасових засобів належать туші для волосся, фарбувальні шампуні та ополіскувачі, фарбувальні піни та гелі. Вони не містять перекису водню і впливають тільки на поверхню волосини, тому вважаються більш щадними і безпечними для людей з чутливою шкірою волосистої частини голови або хронічними дерматозами. З їхньою допомогою можна надати яскравість і насиченість природному тону і трохи його змінити. Але є нюанс — оскільки забарвлюється тільки зовнішня поверхня, без проникнення в структуру волосини, за допомогою напівперманентних фарб не можна освітлити волосся і зафарбувати сивину.
Під час перманентного (стійкого, тривалого) фарбування попередники барвника проникають усередину волосини, де, окиснюючись, утворюють сполуки, які надають волосині довготривале забарвлення, надзвичайно стійке до миття і вицвітання. Такі фарби містять окислювачі — аміак і перекис водню, ПАР, кондиціонуючі добавки та силікони.
Аміачний розчин і препарат з перекисом водню, які змішують перед фарбуванням, роблять стрижень волосини більш пухким, і молекули барвника проникають углиб, де під дією перекису водню реагують з утворенням відповідного фарбувального агента.
Попереднє окислення дає змогу отримати будь-який відтінок волосся, аж до найсучасніших — малиновий, зелений і синій. Але треба розуміти, що пошкоджена структура волосся не відновлюється. З часом волосся стоншується, стає сухим і ламким.
Найбільш шкідливу дію на структуру волосся чинить окислювач, необхідний для руйнування власного пігменту волосся. Тому всі відтінки блонда, пов'язані зі знебарвленням власного пігменту, вважаються найшкідливішими. Ну і безумовно, волосся, що знову відростає, має природний колір, і тому необхідна подальша процедура висвітлення. Таким чином, низка частих знебарвлень призводить до сухості й ламкості волосся.
Не корисні й різноколірні перманентні кольори на основі хімічних барвників — сині, малинові, зелені. Вони проникають у структуру волосся після висвітлення і досить погано вимиваються, що надалі надає волоссю не надто красивих відтінків — частіше брудних, розповіли експерти.
Необхідність догляду за пофарбованим перманентними барвниками волоссям призвела до розвитку цілої індустрії створення і виробництва засобів і процедур для догляду за пофарбованим волоссям — це різні маски, лосьйони, бальзами, які містять зволожувальні добавки і кератин.
Такі засоби зручні до застосування в домашніх умовах. Також у домашніх умовах велику популярність мають і самостійно приготовані маски: відвар хмелю, кропиви травневої, кореня лопуха. Курсове їх застосування дає змогу досягти зміцнення цибулин волосяних фолікулів. Але якщо у зв'язку з частим фарбуванням з'являється подразнення шкіри волосистої частини голови і порідіння волосся — необхідно звернутися на консультацію до дерматолога-трихолога.
