Автор фото, Сімейний архів
Підпис до фото, Фото Сьюзен (не справжнє її ім’я) у дитинстві у 1950-ті роки
Коли Сьюзен побачила результати свого ДНК-тесту, який вона зробила вдома, вона здивувалася, але не більше.
Зараз жінці близько 70 років, вона майже нічого не знала про дідуся і вирішила за допомогою генетичного тесту дізнатися більше.
“Аналіз показав ірландські корені, але наскільки мені було відомо, я їх не мала”, – розповідає Сьюзен.
“Але я просто відкинула це й забула. Я припинила платити за свою підписку, та й все”.
Але це було далеко не все.
Лише через шість років Сьюзен (не справжнє її ім’я) усвідомила, що все, що вона знала про історію своєї сім’ї, було неправдою.
Жінка дізналася, що ще в 1950-х роках її переплутали під час народження з іншою дівчинкою у переповненому пологовому відділенні Національної служби охорони здоровʼя Британії (NHS).
Її справа стала другою такою ж, які розкрила BBC. Юристи кажуть, що через бум дешевого генетичного тестування та сайти про походження таких історій буде більше.
Зненацька
Сьюзен, кмітлива весела жінка з сивим волоссям до плечей, розповідає мені свою історію у залитій сонцем кімнаті на півдні Англії.
Її чоловік сидить поруч і час від часу вступає в розмову, уточнюючи деталі спогадів.
Зробивши тест ДНК майже десять років тому, генеалогічна компанія внесла її дані у своє велике генеалогічне дерево, яке дозволяє іншим користувачам зв’язуватися зі своїми генетичними родичами – близькими чи далекими.
Через шість років вона раптово отримала повідомлення.
Незнайомець сказав, що його дані збігаються з її таким чином, що це може означати лише одне – він її генетичний брат.
“Це була паніка. І всі можливі емоції водночас, мої думки не могли зосередитися”, – каже вона.
Спочатку Сьюзен продумала, що її, можливо, таємно усиновили. Обоє її батьків померли кілька років тому, тому вона набралася сміливості й запитала свого старшого брата.
Він був упевнений, що все це шахрайство. Його сестра завжди була частиною його життя, і він був “абсолютно впевнений”, що одним із його перших спогадів було те, як його мама була вагітна.
Але у Сьюзен все ще були підозри. Вона була трохи вище свого брата і зі своїм яскравим білявим волоссям ніколи не була схожа на решту сім’ї.
Її старша донька провела невелике розслідування й знайшла список усіх малюків, народжених у той же день, що і її мати.
Наступна дівчинка в списку, зареєстрована у тій самій лікарні NHS, мала точно таке ж прізвище, як і чоловік, який зв’язався з нею через сайт генеалогії.
Це не могло бути випадковістю. Єдиним можливим поясненням була помилка або плутанина в тому пологовому відділенні понад сім десятиліть тому.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, У 1950-60-х роках за немовлятами часто доглядали акушерки у великих пологових лікарнях NHS
Донедавна такі випадки були нечуваними у Великій Британії, хоча в інших країнах таке траплялося. .
Сьогодні стандартна практика Національної служби охорони здоров’я передбачає надівання двох пов’язок навколо щиколоток немовлят одразу після народження. Крім того, мама і дитина залишаються весь час разом, поки вони в лікарні.
У 1950-х роках все було інакше. Немовлят часто забирали в матерів, розміщували у великих кімнатах, де за ними доглядали акушерки.
“Тоді вся система була набагато менш складною”, – каже Джейсон Танг з лондонської юридичної фірми Russell Cooke, яка представляє Сьюзен.
“Можливо, співробітники не прикріпили бирку відразу, або вона просто відвалилася, а її підняли і прикріпили до іншої дитини”.
З кінця 1940-х років у Великій Британії також спостерігався післявоєнний бебі-бум, і пологові були переповнені немовлятами.
Автор фото, Сімейний архів
Підпис до фото, Сьюзен виросла впевнена, що її мама і тато були її біологічними батьками, правда відкрилась лише після домашнього тесту ДНК
Звісно, десятиліттями це нічого не означало для Сьюзен.
Вона виросла у “звичайній родині робітничого класу”, познайомилася зі своїм чоловіком і зрештою сама працювала в NHS.
Крім “звичайної кризи” підліткового віку, вона згадує своїх батьків як “люблячу пару”, яка “робила все, що могла, і завжди підбадьорювала мене”.
“У певному сенсі я дуже рада, що їх більше немає тут і вони не дізналися цього, – каже Сьюзен. – Якщо вони там нагорі спостерігають за мною, я справді сподіваюся, що вони не знають, що відбувається”.
Якби домашні ДНК-тести були доступні раніше, вона думає, що не розповіла б їм правду, “тому що це було б так жахливо”.
“Але для мене справді нічого не змінилося, вони й досі мої мама й тато”, – каже жінка.
З іншого боку, її стосунки з чоловіком, якого вона завжди вважала своїм старшим братом, на її думку, зміцнилися.
“Це фактично зблизило нас. Тепер ми зустрічаємося частіше, і він надсилає мені листівки зі словами “моїй дорогій сестрі”, – розповідає Сьюзен.
Вона пам’ятає, як отримала ще один “милий лист” від двоюрідного брата, який сказав їй: “Не хвилюйся, ти все одно член нашої сім’ї”.
Що стосується її нових кровних родичів, то вона каже, що ситуація була складнішою.
Вона зустрілася з чоловіком, який виявився її біологічним братом, і сміється, згадуючи, як схоже вони виглядали.
“Якщо одягнути йому перуку і додати трохи макіяжу, це викопана я”, – жартує Сьюзен.
Вона також бачила фотографії іншої жінки, з якою її поміняли під час народження, та її синів.
Але побудувати стосунки з цією новою частиною її сім’ї було нелегко.
“Я знаю, що вони мої біологічні родичі, але я не виросла з ними, тому у нас немає такого емоційного зв’язку”, – каже вона.
“Вони закрилися напевно через відданість своїй сестрі, і я це добре розумію”.
Генетичні батьки Сьюзен померли кілька років тому, але їй сказали, що вона схожа на свою біологічну матір.
“Мені все одно хотілося б дізнатися про неї трохи більше – якою вона була і так далі, – але я цього вже не дізнаюся”, – каже жінка.
Фатальна помилка
Сьюзен є однією з перших, хто отримав компенсацію (сума не розголошується) у такому випадку.
Їй потрібно було пройти другий тест ДНК, перш ніж фонд NHS визнав свою фатальну помилку і приніс “дуже милі” вибачення.
Минулого року BBC повідомила про ще один випадок, коли немовлят переплутали після народження. І ця помилка також спливала після того, як людині подарували набір для домашнього ДНК-тесту.
Сьюзен каже, що для неї гроші не мали значення, важливим було визнання помилки, якої припустилися багато років тому.
“Завжди хочеться знайти винних, але я знаю, що це буде зі мною до кінця життя. Я просто хотіла поставити в цій справі крапку”.
